Історія створення закладу освіти
У 1898 році в Юр’ївці було відкрито церковно-приходську школу. В ній було три класи, всих учнів навчав один вчитель-дяк місцевої церкви. До школи ходили діти заможних селян, тому в ній навчалося не більше двадцяти дітей. Учні вивчали буквар, псалтир, старослов’янську мову, історію. У 1910 році на гроші громади було побудовано земську двокласну школу. В ній було шість класів: 1- 4 – перший клас, 5-6 – другий клас. Це дало можливість селянам середнього достатку вчити грамоти своїх дітей протягом року, а бідним – взимку, коли закінчувалися сільськогосподарські роботи. У 1919 році школа стала називатися вищою початковою, в якій було 7 класів, а в 1920 році було відкрито 8 клас. Це була єдина школа в Юр’ївському повіті. Тут навчалися діти з усіх сіл повіту та Близнюківського повіту Харківської області. Починаючи з 1923 року, коли Юр’ївка стала районним центром, Юр’ївська школа стала кузнею підготовки освіченої молоді всього району. У 1937 році було відкрито 9 клас, в цьому ж році було збудовано ще одне приміщення школи. А в 1939 році школа випустила своїх перших випускників з середньою освітою.
Під час Другої світової війни приміщення школи були зруйновані фашистами, але завдяки самовідданій праці жителів школа почала працювати через тиждень після визволення Юр’ївки. Відроджувалась Юр’ївка, зростала кількість учнів у школі. У 1966 році було збудовано нову триповерхову красуню на 550 учнівських місць.
Велику роль у побудові нового приміщення школи відіграв директор школи – Олексій Пилипович Палеха, якому було присвоєне звання «Заслуженого вчителя України». 9 квітня 1985 року Постановою Ради Міністрів «Про присвоєння імені учбовим і культурно-освітнім закладам» та наказом від 22 квітня 1985 року Міністерства освіти України школі було присвоєно ім’я нашого земляка Героя Радянського Союзу Дмитра Павловича Запорожченка, погруддя якого височить на постаменті біля школи. В школі працювали заслужені вчителі України: Палеха О.П., Громадський Ф.П., Мельник Й.П., Сукоркіна М.Д., Профатілов П.Й. та інші. З 1977 року по 2000 рік очолював школу Сердечний Микола Олександрович. З 2000 року директором Юр’ївської середньої загальноосвітньої школи є Ананченко Олег Борисович.
Гордістю школи є випускники: Микрух Микола Миколайович, Чухальонок Микола Васильович, Гудзенко Валерій Миколайович, Молоков Станіслав Вікторович, І.Я. Сахань – колишній Міністр праці і соціальної політики, Ф.М. Муравченко – Герой України, академік, колишній генеральний конструктор ЗМКБ «Прогрес», А.С. Коркішко – відомий воєначальник, котрий тривалий час обіймав посаду в Міністерстві оборони України, а після виходу на пенсію працював в Академії Збройних сил України, М.П. Бузоверя – доктор технічних наук та фізико-математичних наук, П.І. Журавель – військовий аташе в Англії, США, Угорщини, В.І. Василенко – Радник Президента Росії з питань протоколу в романських країнах, котрий багато років був дипломатом, В.М. Бугай – Заслужений майстер спорту СРСР.
Гордість школи
Федір Михайлович Муравченко
18 березня
1929 - 8 лютого 2010
Все життя цієї людини пов'язане з авіацією, якій він віддав понад 50 років. Його ім'я стоїть в одному ряду з відомими авіабудівниками і добре відоме в авіаційних колах і діловому світі, де він користувався великим авторитетом.
Доктор технічних наук (1991), професор (1999), член-кореспондент НАНУ (Відділення механіки, 05.2003); , Генеральний конструктор Державного підприємство „Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О. Г. Івченка"(з 05.1989); чл. Комітету з Держ. премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997). Народився 18 березня 1929 (с.Запоріжжя-Грудувате, Синельниківський
район, Дніпропетровська область). У 1934 році сім'я переїхала до хутора Призово Юр'ївського району Дніпропетровської області Після закінчення Юр'ївської середньої школи у 1948р. навчався у Харків. авіаційний інститут, авіамоторобуд. ф-т, за спеціальністю інженер-механік з авіадвигунобудування, який закінчив з відзнакою в 1954р. З цього року почалася трудова діяльність Муравченка Ф.М. Федір Михайлович прийшов на роботу до ЗМКБ " Прогрес". Тут він пройшов усі сходинки: від інженера-конструктора до Генерального конструктора. Через п'ять років його вже призначили начальником бригади, перед якою було поставлено завдання: розробити повітряну систему запуску газотурбінного двигуна замість складної електричної. Він блискуче справився з поставленим завданням. Усі подальші призначення він отримував на так звані "вузькі місця", ділянки роботи, де потрібно було вирішувати невідкладні завдання. 22 червня 1983р. Ф.М.Муравченко стає головним конструктором, першим заступником Генерального конструктора підприємства. Грамотний, ерудований інженер і керівник, він оперативно і на високому технічному рівні вирішує складні проблеми в галузі конструювання авіадвигунів. Під його керівництвом було створено двигун 5-го покоління Д-27,який став предметом гордості промислових кіл України та Росії. За своїми параметрами цей двигун не має аналогів у світі. Ф.М. Муравченко — знаний конструктор у галузі авіаційного двигунобудування, його роботи збагатили науку і техніку досягненнями першорядного значення. За роки творчої діяльності він брав участь у створенні 44 типів і модифікацій авіаційних і наземних газотурбінних двигунів, які експлуатують сьогодні в понад 100 країнах світу. Працюючи на посадах керівника групи пускових пристроїв, керівника відділу камер згоряння, провідного конструктора, Федір Михайлович був одним із піонерів розроблення повітряних систем запуску газотурбінних двигунів, що забезпечили автономність літаків у експлуатації, камер згоряння з безпрецедентними на той час показниками надійності і ресурсом, конверсії авіаційних ГТД для застосування в наземних енергетичних установках. Федір Михайлович автор понад 200 наукових праць, понад 30 авторських свідоцтв і патентів. Загалом у 60 країнах світу на 42 типах літальних апаратів експлуатуються авіаційні двигуни, в розробці яких брав безпосередню участь Федір Муравченко. Лауреат Державної премії СРСР (1984), Державної премії України в галузі науки і техніки (1994). Заслужений діяч науки і техніки України (12.2003). Почесна відзнака Президента України (орден «За заслуги» III ст.), (03.1994), орден «За заслуги» II (01.1999), I ст. (08.2005). Почесна грамота КМ України (03.1999). Герой України (з врученням ордена Держави, 22.08.2002). Орден Святого рівноапостольного князя Володимира, знак ордену «Святий князь Володимир» IV ст. з присвоєнням титулу "Лицар ордена «Святий князь Володимир»" (10.2000). Золотий орден «Святий апостол Андрій Первозванний» (04.2004). Золота медаль «За досягнення в науці» (09.2000, Міжнар. кадр. академія). Повн. кавалер міжнар. нагород «Славянская честь, доблесть, слава» (Собор слов'янських народів, 04.2006). Орден «За верность долгу» (Фонд «Кремль», 05.2006). Всі свої нагороди Федір Михайлович отримав за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку авіаційної промисловості, багаторічну самовіддану працю генеральним конструктором державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г.Івченка". 8 лютого 2010 р .Федора Михайловича не стало серед живих, але пам'ять про нього залишиться на довгі роки в історії української науки та серцях його співвітчизників.
Сахань Іван Якович
( 1950р.н.)
У 1966 році після закінчення школи вступає до Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Він пройшов шлях від заступника голови з партійної роботи до першого секретаря Хмельницького обкому партії. Потім працює в Кабінеті міністрів України, а згодом – Міністром пенсійного забезпечення, Міністром праці та соціального захисту України. Зараз перебуває на заслуженому відпочинку.
Коркішко Анатолій Сергійович
( 1937 р.н.)
В 1954 році вступає до Харківського гвардійсько – танкового училища. З 1957року по 1996 рік працює на різних посадах у Збройних Силах СРСР. В 1982 році отримав звання генерал – майора. З 1993 року – заступник начальника Генерального Штабу Збройних Сил України. З 1996 року працює в Національній Академії оборони України на посаді доцента кафедри оперативного мистецтва.